НАКЛОПОТА́ТИ, ПОЧУ́, ЧЕШ,
Наклопота́ти, почу́, чеш, гл. — го́лову кому. Причинить заботы, хлопоты, надоѣсть приставаньями по всякимъ поводамъ. Не гудіте, голуби, не клопочіть голови, бо я вдова молода, наклопочу я й сама. Мет. 274. Ще ти голови моєї не наклопотала! Мир. Пов. II. 47.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 494.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАКЛОПОТА́ТИСЯ, ПОЧУ́СЯ, ЧЕШСЯ, →← НАКЛИНЦЮВА́ТИ, ЦЮ́Ю, ЄШ,